Марія Варварук: "Найкраще у водоканалі, то колектив!"
"Ой, я вас дуже прошу, тілкьи без знимки, - почала одразу з порога Марія Євгенівна Варварук. - балакати давйате, але знимкуватись не буду, не ті роки".
Всідаємось гомоніти. До КП"Тернопільводоканал" у нинішній ВОБС пані Марія прийшла ще за диреторування Олега Барана. Рівно рік, консатує, пропрацювала при ньому.
" Яке враження? - перепитує. - дуже стршно тоді було. Всюди страх, як закапарено. Кажу правду. як є, а чого маю брехати. Літа не ті. А потім, коли прийшов Володимир Кузьма потрохи почало світлішати. І, знаєте, я йому дуже вдячна за те, що нині всі працюють в людських умовах. А то колись ні роздягалки не було, ні тепла, ну, нічого. Правда, ще на Медовій, отам, де дівчата сидять, треба було б ремонт зробити, бо дуже вже сиро, але, думаю, і до того в директора скоро руки дійдуть."
Водоканалу Марія Євгенівна віддала майже 15 років життя. Прийшла на підприємство із "Комбайнового". Каже, у водоканалі найкраще - то колектив. Щирі, добрі дівчата, хлопці. А головне - відкриті, спокійні, бо до роботи з людьми треба ого-го, які здорові нерви мати.
"А я що, я звичайна прибиральниця, - стинає плечима. - Мене ніхто й не помічає, може, бо робота - рутинна, але я дуже щаслива з того, що працювала тут, що зустріла таких добрих людей".
З особливою теплотою Марія Євгенівна згадує колишнього начальника відділу розрахунків населення Миколу Федоровича Габреля, зауважує, Чоловік був з великої букви.
А ще хвалить політику підприємства щодо чистоти. Зазначає, що на мючих засобах, ганчірках тощо у водоканалі не економлять. І то правильно, бо чистота - запорука здоров'я, а що може бути важливішим для установи, як не здоровий колектив?