Ростислав Байлюк: "І був у нас "шарапов""
Ростислав Адамович Байлюк знає все про каналізаційні очисні споруди КП "Тернопільводоканал".
Про перші кроки
“В управління очисних споруд від ХБК прийшов у 1972-му майстром хлораторної, - оповідає. -Господарка складалася з очисних споруд і КНС№7, що на вул. Галицька.
В очисних спорудах була “нижня” площадка. Там, де зараз “верхня” – були колгоспні поля. Колосилася на них пшениця. А дівчата любили милуватися з вікон маками, що рясно цвіли.
“Нижня” площадка, то був перший комплекс очисних споруд.
Будувалася вона циклічно. Перший блок — з 1974 по 1976 роки. До 80-го відкрилася друга частина аеротенок, котельня. Її, до речі, вже нема. Розвалили. А функціонувала вона не тільки задля опалення, а ще й роботи метатенок.
На очисних була мехочистка, біологічна очистка, тобто аеротенки, хлораторна, мулові майданчики. Вони, до речі, пустували. Ми сіяли на них кукурудзу, розбивали городи.
Об’єм стоків, що приймали очисні, — з розрахунку на 60 тис. м3 /добу. То був перший комплекс. Потім був другий і об’єм збільшився до 150 тис. м3 /добу. Але зараз нам би і 60 тис. Вистачило”.
Про колег
“Лабораторія розташовувалася в адмінкорпусі. Завідувала нею Софія Володимирівна Чорна. Її брат був електриком, а головним енергетиком очисних -Степан Петрович Лисак.
У 72–му директором очисних був Короленко. Технологом – Корчмарчук, змінним майстром на біоочистці —Радьо, начальником механічної очистки — Кисляков. Водоканал тоді існував сам по собі. І бідося була на ньому чорна.
Об’єднання в єдиний комплекс відбулося в 1976 році”.
Про хлораторну
“Був хлоратор ЛОНІ-100, на складі стояли контейнера на 50 т хлору Є-400. Згодом при новій владі їх переадресували на Є-800. Поставка хлору відбувалася спецмашинами з Дніпродзержинська. Хлор приходив до нас у рідкому стані 60 атмосфер, перепускався через ЛОНІ-100, змішувався з потоками води і йшов у контактні резервуари, так званий лоток паршаля, там щоп’ять хвилин відбувалося змішування і виходила чиста вода на біоставки, а звідти – в річку Серет”.
Про “розбудову Івачева” , “шарапова” і КНС-7...
“У 77-му призначили мене начальником ВНС. Почали “розбудовувати Івачів”. Ми днювали й ночували там. Монтажні роботи. Поставка обладнання. Це все йшло в комплексі. Один колектор був, зараз додали ще один. Перший — бетонна тисячка колектор.
Я мав клопоти. Двоє дітей на руках залишилося. Не міг мотатися, тому пішов до начальника Анатолія Івановича Коваленка і попросив повернути мене на очисні. І мене повернули. У 1978-му. Технологом. Тоді вже міняли ми структуру. Обов’язки: контроль за роботою кожного участка, прийом, чистка і вихід стічної води. СЕС не злазила з нас тоді. А ще — “контора”.
З транспорту в нас був “калінінець” отой малий червоний, газон-самоскид, бульдозер, тросова лопата, яка грузила мул. В нас ще був “шарапов”, автобус такий. Ним ми виїжджали в колгоспи на буряки, кукурудзу.
Згодом після Коваленка, який помер, начальником КОС став Шаповал. Ми його “дєдом” називали. Ото він і призначив мене начальником КОС. Якраз почалася розбудова другої черги очисних.
А КНС-7 Муці перейшла від мене. Там стояли три могутні насоси 16Ф7 і два малих — МФ. Брали, правда, дуже багато світла. Але воно тоді коштувало копійки. То тепер — дороге. То ті насоси вже змінюють втретє. Та й комп’ютери тепер, автоматичне регулювання стоків. А колись стояв штир, електроди, ага — метр – два потоку води, 2, 5 – топить. Бзз… пацани втикаємо другий насос, бо прийшли потоки”.