Галина Кучер: жінка, котра берегла таємниці шести директорів водоканалу
До водоканалу Галина Михайлівна Кучер прийшла, коли директором був Володимир Іванович Лащ. Після нього в. о. директора був Григорій Степанович Гичка, відтак директорували Володимир Воробець, Григорій Степанович Гичка, Євгеній Франкович Цибуляк, Олег Миколайович Баран і Володимир Антонович Кузьма.
Загалом Галина Михайлівна працювала секретарем при шести директорах. Кожен, зазначає, мав свій характер, звички. Але не у правилах секретаря обговорювати чи видавати їх. " Секретар — це права рука, котра знає всі таємниці, але берегтиме їх до кінця", - зазначає.
"При кожному директорові водоканал усе більше розвивався, вдосконалювалися технології, — пригадує. — Щовівторка відбувалися планування. Вся документація робилася вручну. Я вела книги звітності, в яких реєструвала усю вхідну та вихідну документацію. Тільки в останні десять років моєї роботи на водоканалі з’явилися перші комп’ютери".
Вела Галина Михайлівна і книгу відділу скарг. Щоправда, зазначає, скарг було не так уже й багато.
"Усі вони скрупульозно реєструвалися і перебували під контролем директора, - оповідає. - На розгляд скарги надавалося 14 днів. Якщо котрась зі скарг потребувала детальнішого вивчення, — місяць. За високоякісну роботу водоканалівці отримували премії. Так само і до 8 березня, Нового року, працівників комунальних служб тощо. То могли бути як гроші, так і дарунк"».
Важко було, зізнається, в 90-х, коли велика країна розпалася на очах.
"Головним бухгалтером тоді була Анна Максимівна Мончуковська, — пригадує. — То була дуже добра жінка. Намагалася увійти в становище кожного працівника, і при нагальній потребі знайти спосіб видати всю зарплату і то грішми, а не товаром. Були колись премії і від профспілкового комітету. У різні роки його очолювали Захар Михайлович Яковенко, Михайло Адамович Фріцкий. Можна було отримати безкоштовну путівку на відпочинок. Відбувалися різноманітні святкові ранки для дітей і внуків водоканалівців".